Як орієнтуються в морі мандрівники
ЧИ ВИ боїтесь впасти за край Землі? Мабуть, ні. Але в минулому моряки вірили, що це можливо, і навіть жахались думки про далекі мандри. Отож здебільшого вони плавали, тримаючись берегів. Проте були також мореплавці, котрі переборювали страх і виходили у відкрите море.
Наприклад, приблизно 3000 років тому фінікійці, які заселяли східне узбережжя Середземного моря і були завзятими торговцями, подорожували до Європи та Північної Африки. У четвертому сторіччі до нашої ери грецький мандрівник Пітеас обплив довкола Британії і, можливо, побував навіть в Ісландії. А задовго до того, як європейські моряки побачили Індійський океан, арабські та китайські судна вже борознили його води. Власне араб на ім’я Ібн Маджид допоміг флотилії Васко да Гами, першому європейцеві, котрий перетнув Індійський океан, за 23 дні безпечно досягти берегів Індії. Але як ці стародавні мандрівники орієнтувались на неозорих морських просторах?
Вимірювання пройденого шляхуДавні мореплавці, щоб не заблукати, виконували так зване вирахування шляху. Для цього потрібно було знати три речі: 1) відправний пункт, 2) швидкість корабля і 3) його курс, тобто напрям руху. (Дивіться ілюстрацію внизу). Відправний пункт відомо, а от визначити курс — не так вже й легко.
Під час плавання 1492 року Христофор Колумб визначав курс за допомогою компаса. Але європейці почали користуватися компасом лише в XII сторіччі. До цього лоцмани визначали курс кораблів за сонцем і зорями. Коли ж небо закривали хмари, моряки орієнтувалися за довгими, пологими хвилями, які з рівними проміжками біжать одна за одною. Це так звані мертві брижі — витвір постійного, рівномірного вітру. Мореплавці зіставляли напрям руху цих хвиль зі сходом і заходом сонця, а також з позицією зірок на небі.
З журналу “Пробудись“
Коментарі
Дописати коментар